кулаччя
КУЛА́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до кула́к 1.
Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 35);
М’язи дихають крізь рукава. Стугонить у кулаччях кров (Вирган, Квіт. береги, 1950, 47).
Словник української мови (СУМ-11)