кулаччя —
кула́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
кулаччя —
-я, с. Збірн. до кулак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кулаччя —
КУЛА́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до кула́к 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Г. Квітка-Основ'яненко); Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Г.
Словник української мови у 20 томах
кулаччя —
КУЛА́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до кула́к 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 35); М’язи дихають крізь рукава. Стугонить у кулаччях кров (Вирган, Квіт. береги, 1950, 47).
Словник української мови в 11 томах
кулаччя —
Кулаччя, -чя с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк.
Словник української мови Грінченка