кулачник
КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.).
Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195).
Словник української мови (СУМ-11)КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.).
Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195).
Словник української мови (СУМ-11)