кулеметний
КУЛЕМЕ́ТНИЙ, а, е.
Прикм. до кулеме́т.
Тоді трипала кулеметна траса потягнеться вогнем до літака (П. Воронько);
По найвидніших гребенях ворог виставив поодинокі кулеметні гнізда (О. Гончар);
З палаючих хатин iз зойками вибiгали i падали пiд кулеметним дощем жiнки й дiти (Р. Андріяшик);
Кулеметні черги краяли степове безгоміння (Ю. Бедзик);
// Озброєний кулеметом (кулеметами).
Її прозивали Жабі. Вона пішла в кулеметний загін (Олесь Досвітній);
– На фронті батько мій. Боєць. У кулеметнім взводі (Л. Первомайський);
// перен. Подібний за ритмом звучання на чергу кулемета.
Розстрiляй кулеметним смiхом в самому собi всi iнтелiгентськi упередження, що виплекав був колись (Б. Антоненко-Давидович);
// перен. Неспокійний, бурхливий, воєнний (про час).
Кулеметную юнiсть нашу поховаємо в пшеницях (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)