кулеметник

КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч.

Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета.

– Я знаю не тільки бухгалтерію, – кажу, – я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Яновський);

Мости через Дніпро – Ланцюговий і залізний – стояли цілісінькі, лиш з обох кінців їх залягли кулеметники, що безугавно стріляли одне в одного (Б. Антоненко-Давидович);

Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники (О. Гончар);

Поцейбіч у гніздах сиділи кулеметники (М. Циба).

Значення в інших словниках

1. кулеметник — кулеме́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кулеметник — -а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулеметник — Кулеме́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кулеметник — КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. — Я знаю не тільки бухгалтерію,— кажу,— я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Янов., І, 1954, 21); Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники (Гончар, II, 1959, 325).  Словник української мови в 11 томах