кульовий
КУЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ку́ля¹ 1.
Сферичне дзеркало – це старанно відполірована поверхня кульового сегмента (з навч. літ.).
2. Який має у своїй будові кулі (див. ку́ля¹ 2), діє за їх допомогою.
Він [Ходя] ті стріли оперив, наладнав кульові наконечники, так що в землянці всі аж роти порозкривали, як побачили цього могола зі справдешнім луком (В. Шкляр);
Сировиною для порошкової металургії, або металокераміки, є металевий порошок. Існує кілька способів його одержання. Найпростіший – це розмел крихкого металу в кульових млинах (з наук.-попул. літ.).
3. Прикм. до ку́ля¹ 3.
Дружно і тихо заляскали постріли, кульовий дощик заляпотів по стіні, за якою причаївся сищик (А. Кокотюха);
Кульова траєкторія;
// Утворений кулею, спричинений влученням кулі.
Ухопив [замполіт] гвинтівку в бійця, який перев'язував кульову рану на руці (Іван Ле);
Будинки .. з попсованою штукатуркою, в деяких шибках кульові дірочки (Ф. Бурлака);
Черниша... дуже? – В голову... В бік... Кульові (О. Гончар);
– Вас привезли з кульовими пораненнями, ви перенесли кілька складних операцій (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)