кумани

КУМА́НИ, ів, мн. (одн. кума́н, а, ч.; кума́нка, и, ж.), заст.

Половці.

Куманам легше тікати.., оскільки вони, кочуючи в шатрах, можливо, і в змозі тікати (В. Малик);

– За тебе й проста куманка не хоче йти – не маєш ти навіть воза свого (В. Чемерис);

Я пішов із князем у далекий степ бити куманів (Ю. Логвин);

Військова дружина Володимира Глібовича взяла 1187 р. участь у поході проти агресивних степовиків – куманів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. кумани — -ів, мн. (одн. куман, -а, ч.), заст. Половці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кумани — див. кипчаки  Універсальний словник-енциклопедія
3. кумани — КУМА́НИ, ів, мн. (одн. кума́н, а, ч.), заст. Половці.  Словник української мови в 11 томах