куманець

КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Керамічний, переважно полив'яний і оздоблений посуд, що має форму диска або кільця з вигнутими ручкою та носиком, горловиною та ніжкою-підставкою.

На нижніх полицях стояли тісними рядками книжки, на горішніх – безліч різних череп'яних виробів: кухлики, карафки, глечики, ведмедики та куманці (Ю. Смолич);

Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Н. Рибак);

Увійшла мати – принесла квасу свіжого куманець (Б. Левін);

Служник і служниця внесли вечерю: м'яса тушкованого та судака вареного, хліба з тмином та пирогів з капустою, куманець солодкої сити медяної та жбан холодного сирівцю (В. Малик);

Перед ним стояв куманець з горілкою, він повільно, щось спогадуючи, налив у чималий глиняний кухлик (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. куманець — кумане́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. куманець — -нця, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куманець — КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув...  Словник української мови в 11 томах