куманець
КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Керамічний, переважно полив'яний і оздоблений посуд, що має форму диска або кільця з вигнутими ручкою та носиком, горловиною та ніжкою-підставкою.
На нижніх полицях стояли тісними рядками книжки, на горішніх – безліч різних череп'яних виробів: кухлики, карафки, глечики, ведмедики та куманці (Ю. Смолич);
Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Н. Рибак);
Увійшла мати – принесла квасу свіжого куманець (Б. Левін);
Служник і служниця внесли вечерю: м'яса тушкованого та судака вареного, хліба з тмином та пирогів з капустою, куманець солодкої сити медяної та жбан холодного сирівцю (В. Малик);
Перед ним стояв куманець з горілкою, він повільно, щось спогадуючи, налив у чималий глиняний кухлик (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- куманець — кумане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- куманець — -нця, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куманець — КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув... Словник української мови в 11 томах