1. Словник української мови в 11 томах

куманець

КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса.

Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав… (Рибак, Помилка.., 1956, 10);

На нижніх полицях стояли тісними рядками книжки, на горішніх — безліч різних череп’яних виробів: кухлики, карафки, глечики, ведмедики та куманці, ясно помальовані або розписані візерунками українського народного орнаменту (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куманець — кумане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. куманець — -нця, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куманець — КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічний, переважно полив'яний і оздоблений посуд, що має форму диска або кільця з вигнутими ручкою та носиком, горловиною та ніжкою-підставкою. Словник української мови у 20 томах