куманець

кумане́ць

-нця, ч.

Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса.

Значення в інших словниках

1. куманець — кумане́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. куманець — КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічний, переважно полив'яний і оздоблений посуд, що має форму диска або кільця з вигнутими ручкою та носиком, горловиною та ніжкою-підставкою.  Словник української мови у 20 томах
3. куманець — КУМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув...  Словник української мови в 11 томах