кумач
КУМА́Ч, у́, ч.
Бавовняна тканина яскраво-червоного кольору.
Продавщиця засміялась і розгорнула перед хлопцем червоний кумач (О. Донченко);
Коні в червоних стрічках та в квітках, червоний кумач над валкою, мішки на возах, я ще ніколи не бачила такої червоної валки (Є. Гуцало);
* Образно. За горою небо одягло кумач (І. Гончаренко);
* У порівн. Вона довго переломлювала себе й нарешті вийшла, червона, як кумач (Ю. Яновський);
// розм. Виріб з такої тканини.
І ось зараз сидить він [учитель] за широким столом, накритим кумачем (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)