кумач
КУМА́Ч, у́, ч. Бавовняна тканина яскраво-червоного кольору.
Продавщиця засміялась і розгорнула перед хлопцем червоний кумач (Донч., VI, 1957, 86);
Ще задовго до приходу поїзда вся святково прикрашена кумачем привокзальна площа і всі прилеглі вулиці були переповнені (Баш, На землі.., 1957, 16);
*Образно. За горою небо одягло кумач (Гонч., Вибр., 1959, 30);
*У порівн. Вона довго переломлювала себе й нарешті вийшла, червона, як кумач (Ю. Янов., II, 1958, 70).
Словник української мови (СУМ-11)