кумачевий
КУМАЧЕ́ВИЙ, а, е. Зробл. із кумачу.
Просторий зал червоного кутка з довгим столом під кумачевою скатертиною, з книжковими шафами, шаховим і патефонним столиками займав другу половину будинку (Вол., Місячне срібло, 1961, 269);
// Кольору кумачу; яскраво-червоний.
Тепер у неї тільки й думки, котрий очіпок до лиця: чи гурочковий [огірковий], чи кумачевий, чи квітчастий (Барв., Опов.., 1902, 338).
Словник української мови (СУМ-11)