кунацький
КУНА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до куна́к.
Кунацькі стосунки часто тривали століттями, бо передавалися з покоління в покоління (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. ім. куна́цька, кої, ж. Спеціальне приміщення у будинках господарів на Північному Кавказі, де приймали гостей і спілкувалися.
Черім велів привести матір у кунацьку і негайно з'їздити за сестрою (з казки);
Кабардинці тримали для гостей в кунацькій піднос з м'ясом, пастою і сиром (з наук.-попул. літ.);
Двері кунацької відчинені в будь-який час дня і ночі, будь-хто може зайти і розміститися там, не питаючи дозволу в господаря (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)