кунича

КУНИЧА́, а́ти, с.

Маля куниці.

Під час годівлі куничат самки настільки хижі, що нападають навіть на зайців (з наук.-попул. літ.);

Куничата швидко звикають до рук людини і стають надзвичайно ласкавими і поступливими (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кунича — -ати, с. Маля куниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кунича — КУНИЧА́, а́ти, с. Маля куниці. Під час годівлі куничат самки настільки хижі, що нападають навіть на зайців (По заповідних місцях.., 1960, 57).  Словник української мови в 11 томах