кунтуш
КУ́НТУ́Ш, ку́нтуша́, ч., іст.
Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI–XVIII ст.
Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (І. Котляревський);
На другій стіні висів портрет якогось давнього Сухобруса в кунтуші, з прорізаними рукавами (І. Нечуй-Левицький);
Юнак в кунтуші польського селянського строю підвівся з полика, щоб дати місце хворій жінці (Олесь Досвітній);
Вогневик ще раз ковтнув води, витер уста рукавом кунтуша (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)