кунтуш
КУ́НТУ́Ш, ку́нтуша́, ч., іст.
Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI–XVIII ст.
Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (І. Котляревський);
На другій стіні висів портрет якогось давнього Сухобруса в кунтуші, з прорізаними рукавами (І. Нечуй-Левицький);
Юнак в кунтуші польського селянського строю підвівся з полика, щоб дати місце хворій жінці (Олесь Досвітній);
Вогневик ще раз ковтнув води, витер уста рукавом кунтуша (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кунтуш — Ку́нтуш: — верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII ст.; ку́нтуші скраяти: дошкулити [1] — старопольський, також і козацький одяг з подовжним розрізом на рукавах [XI] Словник з творів Івана Франка
- кунтуш — ку́нту́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кунтуш — кунтуша, ч. Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення 16-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кунтуш — Кунтуша, ч. заст., іст. Старовинний верхній одяг, що одягався поверх жупана; частина святкового чоловічого або жіночого костюма заможної козацької родини. Але й душа без кунтуша і в злиднях козакує. (ЧТ:28). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кунтуш — Козацький одяг, що нагадує кафтан Словник застарілих та маловживаних слів
- кунтуш — кунту́ш (польc. kontusz, kuntusz, з угор. kontos) верхній розпашний одяг заможного українського і польського населення 16 – 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
- кунтуш — 1. укр. верхній жіночий і чоловічий одяг з відрізною приталеною спинкою та малими зборками і вилогами на рукавах; рукави вузькі, комір відкладний двобортний; на грудях відкритий, в талії застібався гапликом, без пояса;... Універсальний словник-енциклопедія
- кунтуш — Ку́нтуш, -ша, -шеві; -туші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кунтуш — КУ́НТУ́Ш, ку́нту́ша, ч. Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII ст. Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Котл. Словник української мови в 11 томах
- кунтуш — Кунтуш, -ша м. Кунтушъ, верхняя мужская и женская одежда. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Котл. Ен. Коли син женивсь козацький, доня любо бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягались. Мкр. Словник української мови Грінченка