кунцит
КУНЦИ́Т, а, ч.
1. Мінерал, різновид сподумена зеленого, смарагдово-зеленого, рожево-бузкового, бурого забарвлення.
Кунцит при тривалому рентгенівському або радієвому опроміненні набуває нестійкого смарагдово-зеленого забарвлення (з наук.-попул. літ.);
Літотерапевти припускають, що кунцит сприятливо впливає на серцеву діяльність (із журн.).
2. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
Єдиний коштовний камінь, що складається з одного елемента – кунцит (із журн.);
Кунцит – камінь серцевого сплетення. А матеріальні прояви серця такі: відкритість, чистота, безпека, сила, любов (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)