куншт
КУНШТ, а, ч., заст.
Малюнок, картинка.
А що ж то у його будинках Добра й худобоньки було!.. А скільки образків версальських, Малярських кунштів і божків (П. Гулак-Артемовський);
Опріч образів висіли ще на стінах деякі куншти: два козаки тягаються за чуби, а внизу підписано: “Два дурні б'ються, а третій дивиться” (О. Стороженко);
Скрiзь люблять оздобу i розумiються на кунштах (Б. Лепкий);
Після свят я подався до своєї цехової майстерні – закінчував дві мистецькі роботи, сідло і сагайдак, не для продажу, а самого куншта ради (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)