кунштик
КУ́НШТИК, а, ч., заст.
Зменш.-пестл. до куншт.
І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т. Шевченко);
Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (О. Ільченко);
Господи, яка красива книжка! Із кунштиками! Це буде за мої три рублі! (І. Андрусяк).
Словник української мови (СУМ-20)