кунштик

КУ́НШТИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до куншт.

І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12);

Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (Ільч., Серце жде, 1939, 52).

Значення в інших словниках

1. кунштик — ку́нштик іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кунштик — -а, ч., заст. Зменш. до куншт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кунштик — КУ́НШТИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до куншт. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т. Шевченко); Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (О. Ільченко); Господи, яка красива книжка!...  Словник української мови у 20 томах
4. кунштик — ку́нштик мистецький витвір (ст): “Ану, люди, до мене, до мене... За єдну сотку, за єдного “дуба” ціла фамілія: і любий, і люба... Зробити зд'єнце, пане капітане?” – Вони чекали, сівши на лавці, поки маестро викінчував свій кунштик (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кунштик — Ку́нштик, -ка; -штики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кунштик — Кунштик, -ка м. Рисунокъ, картинка. І книжечок з кунштиками в Ромні накупили. Шевч.  Словник української мови Грінченка