купальний

КУПА́ЛЬНИЙ¹, а, е.

Прикм. до купа́ння.

Я, бачте, виїхала з Євпаторії раніше, ніж думала, бо ще далеко до кінця купального сезону мене напав тиф (Леся Українка);

// Признач. для купання.

Журба стоїть біля машини. Журба, певне, вагається, бо жінки тільки в купальних костюмах (Г. Епік);

Сахно .. мусила дозволити [лакею] роздягти себе й напнути на плечі купальний халат (Ю. Смолич);

Коли погляд мій пробігався її купальними приналежностями [начиння] – шампунями, кремами, екзотичними бальзамами – на душі здіймалося солодке хвилювання (Любко Дереш).

КУПА́ЛЬНИЙ², а, е.

Те саме, що купа́льський.

По городах залунали Купальні пісні, І не чуть пісень весільних – Вже нема весни (Дніпрова Чайка);

– Чи я тобі коза, щоб заходилася стрибати оце з доброго дива?.. – Ніхто з “доброго дива” й не плигає: на те й купальний вечір (Л. Яновська);

Купальна ніч була. Десь там по селах бігли дівчата понад воду топити Купайла (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. купальний — купа́льний 1 прикметник для купання купа́льний 2 прикметник купальський  Орфографічний словник української мови
2. купальний — I -а, -е. Прикм. до купання. || Признач. для купання. II -а, -е. Те саме, що купальський.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купальний — КУПА́ЛЬНИЙ¹, а, е. Прикм. до купа́ння. Я, бачте, виїхала з Євпаторії раніше, ніж думала, бо ще далеко до кінця купального сезону мене напав тиф (Л. Укр., V, 1956, 60); // Признач. для купання. Журба стоїть біля машини.  Словник української мови в 11 томах
4. купальний — Купальний, -а, -е купа́ловий. Купальний попел. ЗОЮР. II. 38.  Словник української мови Грінченка