купальник

КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч.

Той, хто купається.

Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, – кричав щосили: – Діти, геть із води (І. Франко);

Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (В. Минко);

До Джалапіти прийшли скаржитися купальники (Е. Андієвська);

Тепер за мостом ліворуч, сотню метрів пройти – і ось тобі Жабулятник. А на ньому якраз – жодного купальника. Тільки жаби (І. Андрусяк).

КУПА́ЛЬНИК², а, ч.

Костюм для купання.

Терезка помила посуд, взяла ковдру, купальник і пішла через городи на річку (М. Томчаній);

Тішить око веселе різнобарв'я плавок, купальників, .. брилів та панамок на прилавках магазинів (А. Крижанівський);

Вона сходить зі стежки і йде просто до води, я намагаюсь не відставати, йду слідом і розглядаю її чорний блискучий купальник (С. Жадан).

Значення в інших словниках

1. купальник — купа́льник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто купається купа́льник 2 іменник чоловічого роду костюм  Орфографічний словник української мови
2. купальник — I -а, ч. Той, хто купається. II -а, ч. Жіночий костюм для купання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купальник — Купа́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. купальник — КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч. Той, хто купається. Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, — кричав щосили: — Діти, геть із води (Фр., IV, 1950, 396); Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (Минко, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. купальник — Купальник, -ка м. Купальщикъ. У нас цей ход купальників багато. Полт. г.  Словник української мови Грінченка