купальник
КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч.
Той, хто купається.
Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, – кричав щосили: – Діти, геть із води (І. Франко);
Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (В. Минко);
До Джалапіти прийшли скаржитися купальники (Е. Андієвська);
Тепер за мостом ліворуч, сотню метрів пройти – і ось тобі Жабулятник. А на ньому якраз – жодного купальника. Тільки жаби (І. Андрусяк).
КУПА́ЛЬНИК², а, ч.
Костюм для купання.
Терезка помила посуд, взяла ковдру, купальник і пішла через городи на річку (М. Томчаній);
Тішить око веселе різнобарв'я плавок, купальників, .. брилів та панамок на прилавках магазинів (А. Крижанівський);
Вона сходить зі стежки і йде просто до води, я намагаюсь не відставати, йду слідом і розглядаю її чорний блискучий купальник (С. Жадан).
Значення в інших словниках
- купальник — купа́льник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто купається купа́льник 2 іменник чоловічого роду костюм Орфографічний словник української мови
- купальник — I -а, ч. Той, хто купається. II -а, ч. Жіночий костюм для купання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купальник — Купа́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купальник — КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч. Той, хто купається. Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, — кричав щосили: — Діти, геть із води (Фр., IV, 1950, 396); Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (Минко, Вибр. Словник української мови в 11 томах
- купальник — Купальник, -ка м. Купальщикъ. У нас цей ход купальників багато. Полт. г. Словник української мови Грінченка