купальник
КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч. Той, хто купається.
Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, — кричав щосили: — Діти, геть із води (Фр., IV, 1950, 396);
Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (Минко, Вибр., 1952, 205).
КУПА́ЛЬНИК², а, ч. Костюм для купання.
Терезка помила посуд, взяла ковдру, купальник і пішла через городи на річку (Томч., Готель.., 1960, 253).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- купальник — купа́льник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто купається купа́льник 2 іменник чоловічого роду костюм Орфографічний словник української мови
- купальник — I -а, ч. Той, хто купається. II -а, ч. Жіночий костюм для купання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купальник — КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч. Той, хто купається. Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, – кричав щосили: – Діти, геть із води (І. Франко); Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (В. Словник української мови у 20 томах
- купальник — Купа́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купальник — Купальник, -ка м. Купальщикъ. У нас цей ход купальників багато. Полт. г. Словник української мови Грінченка