купальник
КУПА́ЛЬНИК¹, а, ч. Той, хто купається.
Хтось на дорозі, але досить далеко від купальників, — кричав щосили: — Діти, геть із води (Фр., IV, 1950, 396);
Великий став аж кипів від купальників. Багато їх було і на березі, і в купальнях (Минко, Вибр., 1952, 205).
КУПА́ЛЬНИК², а, ч. Костюм для купання.
Терезка помила посуд, взяла ковдру, купальник і пішла через городи на річку (Томч., Готель.., 1960, 253).
Словник української мови (СУМ-11)