купон
КУПО́Н, а, ч.
1. Відрізна частина цінних паперів, при поданні якої у встановлений термін мають сплачуватися проценти або дивіденди.
– Книжечки щадничі, імперіали, дукати, купони .. Усе життя моє було ними заповнене! (І. Франко);
Раптом прибіг Глянцер і зразу спитав за непродані купони (П. Козланюк);
// Паперова пропозиція на знижки, купівлю акційних товарів і т. ін.
Вимушені [люди] щодня працювати, іноді навіть на двох роботах, щоб хоч трохи підняти бюджет сім'ї, вирізати з газет купони, щоб купити щось із скидкою (П. Загребельний);
Заповніть доданий купон і надішліть не пізніше жовтня .. Щиро дякуємо за замовлення (Любко Дереш).
2. Замінник грошових знаків.
І в Америці побував, і ніби з хати не виходив, усе між своїми, – тільки замість купонів, спасибі, доляри (О. Забужко);
// Те саме, що купонокарбо́ванець.
Він таки вирушив у бік перукарні, але, згадавши, що грошей у нього ані купона, зупинився (В. Кожелянко);
Найчастіше піддослідна тварюка відвідувала: .. бляшаний фурґон, де за двісті купонів можна подивитися “Еммануель” (Любко Дереш);
// Тимчасовий платіжний засіб, що використовувався разом з грошима в 1990–1991 роках.
Купони, як би до них не ставитись, також захист реального суверенітету. Ми захистили республіку, споживача (з публіц. літ.).
3. заст. Квиток на місце в театральній ложі.
Купон на наступну прем'єру.
4. Відріз тканини на плаття, блузку і т. ін. з наміченими лініями для розкрою.
Мимоволі згадуються ті розкроєні купони на плаття, сарафани, халати, дитячі костюмчики, що були колись у продажу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)