купочки

КУ́ПОЧКИ, дит.

Пестл. до ку́пки.

Бовтається [Явдоха] руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: “.. купочки-купоньки!” (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Господи помилуй, Господи помилуй! – приговорювала Олена Іванівна, не перестаючи хлюпати. – Ой, Боже мій, Боже мій, як же ми любимо купочки... (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. купочки — ку́почки присудкове слово незмінювана словникова одиниця дит.  Орфографічний словник української мови
2. купочки — незм., дит. Те саме, що купоньки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купочки — КУ́ПОЧКИ, дит. Пестл. до ку́пки. Бовтається [Явдоха] руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: «..купочки-купоньки!» (Кв.-Осн., II, 1956. 183).  Словник української мови в 11 томах
4. купочки — Купочки гл., дѣтс. = купі.  Словник української мови Грінченка