куприк
КУ́ПРИК, а, ч., анат.
Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів.
А в твоєї Олі на попереку, біля куприка – родимка! (Б. Антоненко-Давидович);
Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п'яти цокали їм нижче куприка (Ю. Смолич);
Холодна крапля поту скотилася моєю спиною аж до куприка (В. Шкляр);
// Страва з цієї частини хребта тварин, птахів.
[Химка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)