куприк

КУ́ПРИК анат. (нижня кінцева частина хребта людини і тварини), КУ́ПЕР розм.; ГУ́ЗКА (хвостова частина птаха). (Химка:) Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! (Панас Мирний); Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п'яти цокали їм нижче куприка (Ю. Смолич); Нащо мені женитися, нащо мені панство: коло купрів ременяки — то все господарство (М. Номис).

Значення в інших словниках

1. куприк — ку́прик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. куприк — -а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. || Страва з цієї частини хребта тварин, птахів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куприк — КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. А в твоєї Олі на попереку, біля куприка – родимка! (Б. Антоненко-Давидович); Юра з Ванею припустили ще дужче.  Словник української мови у 20 томах
4. куприк — Нижня частина хребта деяких ссавців, птахів та людини; трикутної форми, складається з 4-5 зрослих між собою рудиментарних хребців, з'єднана з крижами.  Універсальний словник-енциклопедія
5. куприк — КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Смолич, II, 1958, 89); // Страва з цієї частини хребта тварин, птахів.  Словник української мови в 11 томах
6. куприк — Куприк, -ка м. ум. отъ купер.  Словник української мови Грінченка