куприк
КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів.
Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Смолич, II, 1958, 89);
// Страва з цієї частини хребта тварин, птахів.
[Xимка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Мирний, V, 1955, 228).
Словник української мови (СУМ-11)