купчаки
КУПЧАКИ́, і́в, мн. (одн. купча́к, а́, ч.), діал.
Повняки.
Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м'ятою (М. Коцюбинський);
І ось непомітна зайшла ніч, купчаки гостро запахли на грядці (Ю. Яновський);
Раптом вона побачила під стіною темний отвір, а від нього, через весь квітник, – зім'яті, схилені жовтоголові купчаки (К. Гриб).
Словник української мови (СУМ-20)