купчаки
КУПЧАКИ́, і́в, мн. (одн. купча́к, а́, ч.) (Tagetes erectus L.), діал. Повняки.
Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м’ятою (Коцюб., І, 1955, 53);
І ось непомітна зайшла ніч, купчакй гостро запахли на грядці (Ю. Янов., Мир, 1956, 68).
Словник української мови (СУМ-11)