купюра
КУПЮ́РА¹, и, ж.
Скорочення в тексті літературного або музичного твору.
Якщо моя драма не вийде з цензури або вийде з великими купюрами, то я Вам надішлю її до “Зорі” (В. Самійленко);
Потiм мiнiстр кудись бiгав з нею [кінокартиною] i кожного разу вимагав все нових i нових купюр (О. Довженко).
(1) Без купю́р – правдиво, нічого не приховуючи.
Я б дуже хотіла.., щоб усе мудре, совісне, гарне, сильне могло вільно створюватися і вільно доходити до нації. Без купюр. Ретуші. Обрізувань (М. Матіос);
Потай співали [щирі патріоти] заборонених пісень і мріяли про Шевченкового “Кобзаря” без купюр (О. Забужко);
Оцінюючи рівень чемпіонату країни, тренер відповів без купюр: “Немає на що дивитися” (з газ.).
КУПЮ́РА², и, ж.
Окрема одиниця цінного паперу (облігації, грошового знаку і т. ін.) визначеної номінальної вартості.
Він [сержант] хотів виписати мені штраф, я автоматично ткнув йому купюру, він автоматично взяв і раптом потис мені руку (Л. Костенко);
Зігнувши вдвоє тридцять стодоларових купюр, я недбало запхнув їх у джинси (В. Шкляр);
Одна п'ятидоларова купюра дорівнювала сотням заяложених папірців, у різних, а проте однаково гидких барвах (Ю. Андрухович);
Туди втрапляли тільки паперові купюри, а монети й далі опинялись у гіпсових копилках (І. Андрусяк);
Йостек витяг із внутрішньої кишені свого клерківського піджака портмоне, не дивлячись, витягнув звідти всі купюри, які були, і поклав переді мною (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)