1. Словник української мови у 20 томах

купюра

КУПЮ́РА¹, и, ж.

Скорочення в тексті літературного або музичного твору.

Якщо моя драма не вийде з цензури або вийде з великими купюрами, то я Вам надішлю її до “Зорі” (В. Самійленко);

Потiм мiнiстр кудись бiгав з нею [кінокартиною] i кожного разу вимагав все нових i нових купюр (О. Довженко).

(1) Без купю́р – правдиво, нічого не приховуючи.

Я б дуже хотіла.., щоб усе мудре, совісне, гарне, сильне могло вільно створюватися і вільно доходити до нації. Без купюр. Ретуші. Обрізувань (М. Матіос);

Потай співали [щирі патріоти] заборонених пісень і мріяли про Шевченкового “Кобзаря” без купюр (О. Забужко);

Оцінюючи рівень чемпіонату країни, тренер відповів без купюр: “Немає на що дивитися” (з газ.).

КУПЮ́РА², и, ж.

Окрема одиниця цінного паперу (облігації, грошового знаку і т. ін.) визначеної номінальної вартості.

Він [сержант] хотів виписати мені штраф, я автоматично ткнув йому купюру, він автоматично взяв і раптом потис мені руку (Л. Костенко);

Зігнувши вдвоє тридцять стодоларових купюр, я недбало запхнув їх у джинси (В. Шкляр);

Одна п'ятидоларова купюра дорівнювала сотням заяложених папірців, у різних, а проте однаково гидких барвах (Ю. Андрухович);

Туди втрапляли тільки паперові купюри, а монети й далі опинялись у гіпсових копилках (І. Андрусяк);

Йостек витяг із внутрішньої кишені свого клерківського піджака портмоне, не дивлячись, витягнув звідти всі купюри, які були, і поклав переді мною (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купюра — купю́ра 1 іменник жіночого роду скорочення купю́ра 2 іменник жіночого роду одиниця цінного паперу Орфографічний словник української мови
  2. купюра — (цінний папір) банкнота, грошовий знак, облігація; (пропуск у тексті) скорочення. Словник синонімів Караванського
  3. купюра — I -и, ж. Скорочення в тексті літературного або музичного твору. II -и, ж. Окрема одиниця цінного паперу (облігації, грошового знаку) визначеної номінальної вартості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. купюра — (від фр. couper — різати, скорочувати) — скорочування музичного тексту за допомогою вилучення його частини, картини чи акту в опері або опереті, яке виконавець робить на свій розсуд або за вказівкою композитора. Словник-довідник музичних термінів
  5. купюра — (англ. denomination) білет грошового знака чи цінного папера з позначкою його номінальної вартості. Грошові купюри випускаються різного номіналу – від одиниці до ста і більше... Економічний словник
  6. купюра — купю́ра (франц. coupure, від couper – різати) 1. Скорочення або викреслення в літературному тексті, нотному записі мелодії перед виданням чи виконанням твору зі сцени. 2. Грошові знаки різної вартості, а також облігації та подібні цінні папери. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. купюра — Купю́ра, -ри; -пю́ри, -пю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. купюра — КУПЮ́РА¹, и, ж. Скорочення в тексті літературного або музичного твору. Якщо моя драма не вийде з цензури або вийде з великими купюрами, то я Вам надішлю її до «Зорі» (Сам., 11,1958, 462); Не всі образи «Лісової пісні» увійшли до кінотвору.. Словник української мови в 11 томах
  9. купюра — рос. купюра 1. Позначення номінальної вартості паперових грошей, банківських білетів, цінних паперів (акції, облігації). 2. Дублікати (відбитки) окремих розробок, документів. 3. Скорочення у текстах літературних творів. Eкономічна енциклопедія