купчиха

КУПЧИ́ХА, и, ж.

Жін. до купе́ць 1.

Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Панас Мирний);

Тут чекала її ще немила несподіванка, бо хоч знала, що кошичок коштує десять крейцерів, то купчиха зацінила п'ятнадцять (Н. Кобринська);

Це ширило мiж перекупками, колишнiми купчихами й казначейшею всякi непевнi чутки й пiдпирало їхнi гадки щодо антихриста (Б. Антоненко-Давидович);

До вікон влипши, наставляють вуха купці й купчихи, панни й паничі (М. Бажан);

Поважно простували до церковних храмів багато вбрані боярині і купчихи в супроводі дочок, дітей, онуків, челяді (В. Малик).