1. Орфографічний словник української мови

купчиха

купчи́ха

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купчиха — -и, ж. 1》 Жін. до купець. 2》 Жінка з купецького стану, дружина купця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. купчиха — КУПЧИ́ХА, и, ж. Жін. до купе́ць 1. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Панас Мирний); Тут чекала її ще немила несподіванка... Словник української мови у 20 томах
  3. купчиха — КУПЧИ́ХА, и, ж. 1. Жін. до купе́ць. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Мирний, IV, 1955, 31); Тут чекала її ще немила несподіванка... Словник української мови в 11 томах
  4. купчиха — Купчи́ха, -хи ж. Купчиха. Проти його стояв один купець з молодою купчихою. Левиц. Пов. 55. Словник української мови Грінченка