купчиха
КУПЧИ́ХА, и, ж.
Жін. до купе́ць 1.
Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Панас Мирний);
Тут чекала її ще немила несподіванка, бо хоч знала, що кошичок коштує десять крейцерів, то купчиха зацінила п'ятнадцять (Н. Кобринська);
Це ширило мiж перекупками, колишнiми купчихами й казначейшею всякi непевнi чутки й пiдпирало їхнi гадки щодо антихриста (Б. Антоненко-Давидович);
До вікон влипши, наставляють вуха купці й купчихи, панни й паничі (М. Бажан);
Поважно простували до церковних храмів багато вбрані боярині і купчихи в супроводі дочок, дітей, онуків, челяді (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)