купчиха

Купчи́ха, -хи

ж. Купчиха. Проти його стояв один купець з молодою купчихою. Левиц. Пов. 55.

Значення в інших словниках

1. купчиха — купчи́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. купчиха — -и, ж. 1》 Жін. до купець. 2》 Жінка з купецького стану, дружина купця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купчиха — КУПЧИ́ХА, и, ж. Жін. до купе́ць 1. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Панас Мирний); Тут чекала її ще немила несподіванка...  Словник української мови у 20 томах
4. купчиха — КУПЧИ́ХА, и, ж. 1. Жін. до купе́ць. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Мирний, IV, 1955, 31); Тут чекала її ще немила несподіванка...  Словник української мови в 11 томах