курний
КУРНИ́Й, а́, е́.
1. З курявою.
Перед ним лежить дорога, .. Повна крем'яха, курна, І далека, і страшна (Я. Щоголів);
Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба (Ірина Вільде);
– Так, так, пане, нам набридає ганятися за злочинцями по курних шляхах та завулках (О. Бердник);
* Образно. Ще за сонця, як по улицях гнали череди, над містечком густою хмарою стала курна темрява (С. Васильченко).
2. Який димить; димний (у 1 знач.).
Курні смолоскипи освічували широко всю охресність, запнуту синявою ночі (К. Гриневичева);
Теплі й запашні воскові свічі, зв'язані шворкою в товстий пучок, горіли курним факелом (О. Ільченко);
По тамбурі чорніє курне вугілля (Є. Пашковський);
// Який сповнює повітря димом.
В гірських селах ще в 1945 –1947 рр. зустрічались курні печі (з наук. літ.);
Могутні тепловози майже повністю витіснили курні паровози (з газ.);
// Сповнений диму.
Після курної кузні морозне осіннє повітря залило лице Давидові рум'янцем (А. Головко);
Донбас попереду ввижався курний і рідний (Ю. Яновський).
3. Який опалюється піччю без димаря.
Горішню часть [частину] хати наповняв дим, – як звичайно буває в курних хатах (І. Франко);
Дід мій ходив на заробітки, панам палаци мурував, а сам у курній хатині жив (В. Кучер);
Троє або четверо підлітків .. перетнуть йому шлях, вибігши зі своєї курної халабуди трохи вище над Річкою (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)