курник
КУРНИ́К, а́, ч.
Приміщення для курей.
– Коли бувало влізу до курника, то не душу одну Курку або дві, щоб наїстися, .. але видушу десять, двадцять (І. Франко);
Ні сарайчиків, ні курників і хлівів, клунь і комор! — все розібране і спалене (В. Барка);
Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна .. знала, що в тому немає необхідності: клуня он пуста, держи курей хоч тисячу (Григорій Тютюнник);
А лисичка пішла на край села до курника (В. Багірова);
Дзюньо відразу пригадав, що колись із нашого курника півня поцупив (Ю. Винничук);
// перен. Про маленьке й незручне для проживання людей приміщення.
Він [виселок] складався всього-на-всього з трьох халупок, властиво курників, низеньких, кривих, зліплених з глини, як ластівчані гнізда (М. Коцюбинський);
Я знову іду до курника і лізу на сіно, може, ще засну хоч годину (А. Дімаров);
– Зайшов у її курник попрощатися, як уже на часник дихала – одвернулася, стерва (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)