курнути
КУРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод., розм.
Однокр. до кури́ти¹ 1.
[Панас Захарович:] Тепер і курнути можна. (Крутить з газети здоровенну цигарку й дивиться на Дніпро) (Яків Баш);
Піду курну пару разів, однак спати не даєш (А. Михайленко);
Зайняв чергу, трохи потовкся і вийшов на ріг курнути (В. Діброва);
Хочеться зараз курнути, хоча Геньо доходяга .. каже, що куріння всілякої мури дуже конкретно садить пам'ять і руйнує кору головного мозку (А. Дністровий).
КУРНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., фам.
Несподівано виїхати куди-небудь; втекти.
Завтра ранісінько повстаємо і курнемо в село так, аж закуриться (І. Франко);
Переконавшись, що .. спереду більше нікого не було, курнув доріжкою, скільки сили (І. Багряний);
Роман натягнув на голову шапку й курнув до дверей (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)