курнути
КУРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до кури́ти¹.
[Панас Захарович:] Тепер і курнути можна. (Крутить з газети здоровенну цигарку й дивиться на Дніпро) (Баш, П’єси, 1958і, 113).
КУРНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., фам. Несподівано виїхати куди-небудь; втекти.
Завтра ранісінько повстаємо і курнемо в село так, аж закуриться (Фр., II, 1950, 51).
Словник української мови (СУМ-11)