курок

КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї.

Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (Вас., III, 1960, 449);

// розм. Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм приводять у дію.

Палець ліг на курок… (Сос., І, 1957, 426).

Зво́дити (звести́) куро́к — приводити курок у положення готовності до пострілу.

Замфір врешті зважується, піднімає рушницю, зводить курок і. . кидає її у рів, далеко від себе (Коцюб., І, 1955, 216);

У руці в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів (Головко, II, 1957, 146);

Спуска́ти (спусти́ти) куро́к — стріляти.

[Маша:] Другим [оком] дивись на мушку. Припини дихання і враз спускай курок (Мик., І, 1957, 244);

Іван Силович навів дуло рушниці просто Литці в праве рамено і рвучко спустив курок (Епік, Тв., 1958, 312).

Значення в інших словниках

1. курок — куро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. курок — [курок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. курок — -рка, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Звести курок. Спустити курок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. курок — Кошок, спуск  Словник чужослів Павло Штепа
5. курок — КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (С. Васильченко); Якась сила поза його волею сильно, владно штовхнула в руки, руки самі хапливо піднесли рушницю до плеча...  Словник української мови у 20 томах
6. курок — Курок, -рка м. Курокъ. Да вже шаблі заржавіли, мушкети без курків, а ще серце козацькеє не боїться турків. Макс. Одвів курка і вже хотів був стріляти. Чуб. І. 154.  Словник української мови Грінченка