куропатва
КУРОПА́ТВА, и, ж., діал.
Птахи, які ведуть наземний або деревний спосіб життя, значна частина видів — об'єкт полювання: глухарі, рябчики, куріпки, перепілки і т. ін.
Ти-то спритний, як Матвій до куропатв (Номис);
А куропатва або горлиця й перелетіти попри нас не сміє (І. Франко);
У траві куропатви та всякі птиці проживали, Дикії коні по степу табунами гуляли (М. Зеров);
– Глянь-но на куропатву, що по ямках та щілинах тулиться (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)