курортник
КУРО́РТНИК, а, ч.
Людина, що відпочиває, лікується та оздоровлюється на курорті.
Стояв серпень, купальний та виноградний сезон, і місто було набите курортниками (Ю. Смолич);
Видно було, що він уже не відчував спеки, йому було приємно у воді так само, як і усім курортникам, що прибули сюди за тисячі кілометрів (В. Бичко);
Якщо хто відкушує курортникам блешні під водою, то це, звісно, “Оксанич” (О. Гончар);
Усім тут одна турбота: влітку копійку з курортників вицідити, узимку до наступного сезону облуплені квартири підготувати (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)