курочка
КУ́РОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ку́рка.
До нас звик бігати під вікно чорний собака і приходила рябенька курочка (Марко Вовчок);
Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очеретах лякливо кахкали лиски (Олесь Досвітній);
Розсокоталась на все подвір'я зозуляста курочка, запишалася таким червоним гребенем, що, здавалось, то їй хтось калинового соку бризнув на сіру голову (Ю. Збанацький);
У тих потаємних зарічках в очеретах до своїх півників сокотіли червонодзьобі водяні курочки (М. Вінграновський);
* У порівн. Вчительки англійської перелякано тулилися одна до одної, неначе полохливі курочки (Любко Дереш);
// розм., зневажл. Про нерозважливу дівчину, молоду жінку.
Там на вокзалах пасуться й різні збоченці, які лише чекають на довірливу курочку (Ю. Винничук);
– От так, ціплятко [курчатко]! Так помирають курочки! – злісно вигукнув Корій, притуливши до Дарці палець (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)