курчатко
КУРЧА́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до курча́.
Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (П. Гулак-Артемовський);
Петрусь .. почав ловити курчатко, щоб подержати його в теплих долонях (О. Донченко);
Курчатко відтоді саменьке дибцяло по кухні й гасало за ногами кожного, хто туди заходив (І. Андрусяк);
* У порівн. Бачив [Лазар] .. всю її постать, малу, м'якеньку, наче курчатко з жовтим пушком (М. Коцюбинський);
На руках жінка тримала біленьке, пухнасте, мов курчатко, немовля (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)