куря
КУРЯ́, я́ти, с., діал.
Курча.
Курка Куряті тихенько кудкудачить (Л. Боровиковський);
Малий хлопчик засинає на призьбі поміж курятами, які дзьобають йому сорочку на грудях (В. Стефаник);
* У порівн. Баба садила їх за стіл .. і балакала з ними, і кудкудакала, як квочка між курятами (В. Стефаник);
Вона, заохочена прикладом старшого громадянина, що смачно заїдав своє куря, й собі взялася до булки з шинкою (із журн.);
Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (І. Франко);
Єго [його] тіло вкривали боляки великі і пекучі.. Аж одного літнього пополудня скінчилося всьо [все]. Вснуло тихо і самотньо, як невигріте куря (Б. Лепкий);
Коли Іваниця вернувся з мискою теплої води й полотном,.. то побачив, що дітиська обступили панича, як курята квочку (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)